Примножувати
історію рідного міста
Мала Виска за офіційними даними була заснована
1752 року, коли на береги Висі для проживання прибули переселенці з Молдавії.
На ті історичні часи територія в басейні Південного Бугу мережилася фортецями і
поселенцями, що створювалися для захисту імперії від спустошливих набігів
войовничих сусідів з півдня і заходу. Серед переселенців були не лише
молдавани, а й серби, чорногорці, болгари.
1768 року власницею 8443 десятин землі під
поселенням, а разом і 918 селян стала поміщиця княгиня Кудашева. Про цей період
історії міста свідчить куток, що має неофіційну назву Князька, а також старі
будівлі колишнього маєтку на березі Висі.
Головною вулицею містечка, де жваво розвивалася
торгівля (виник базар), була нинішня вулиця Київська. У другій половині ХІХ
ст.. новим господарем майна, земля і поселян став дворянин Улашин.
1885 року введено в дію першу лікарню, а 1886 рік
вважається роком відкриття в Малій Висці церковно-приходської школи. У 1910
було відкрито земську двокласну школу (нині тут діє гімназія). 1899 року
промисловий потенціал містечка складали паровий млин, два водяні млини, кілька
вітряків, олійня, два десятки крамниць. У 1899 році став до ладу цукрозавод,
який обслуговувало 400 працівників. У 1908 запрацював спиртовий завод. До
промислових підприємств пролягла залізнична колія а з 1915 року через Малу
Виску пішли перші прямі потяги на Одесу.
Вирувало і культурне життя міста.
Маловищани не стояли осторонь подій, що
розвивалися на теренах царської Росії у 1914 (перша світова війна), 1917
(революція в Петрограді) та 1918-1919 роках (Громадянська війна). Вулицями
міста проходили загони війська С.Петлюри, червоноармійці, григорівці, махновці,
денікінці…
По закінченні війни Маловищани активно взялися за
звичну для себе справу: ростити хліб, займатися садівництвом, тваринництвом,
виробництвом цукру, спирту, борошна, олії, торгівлею тощо. Цьому сприяли і
природні умови – наявність пасовищ, родючої землі, а також транспортне
сполучення з великими містами.
Але згодом маловищан чекало нове випробування –
примусова колективізація і голодні 1932-1033 рік, про страшні наслідки яких
нині нагадує пам’ятний знак жертвам Голодомору, встановлений уже в наші часи
поблизу міського парку.
До речі, сам парк було закладено 1937 року, тоді ж
інтенсивно забудовувалася нинішня центральна частина міста. Життя
налагоджувалося, та на заваді мирній праці стала війна з фашистами. До війська
було призвано більше двох тисяч маловищан, 673 наших земляків не повернулися з
фронту, військовий льотчик І.М.Сухомлин став Героєм Радянського Союзу. Період
окупації міста тривав з серпня 1941 по березень 1944. У пам’яті маловищан зберігаються й епізод
січневих боїв 1944 року, коли рейдом підрозділів 8-го Олександрійського
мехкорпусу було завдано значної шкоди окупантам.
Під час березневих боїв за визволення міста
загинуло 76 солдатів і офіцерів, які поховані в братській могилі в центральній
частині міста.
Зруйноване фашистами місто маловищани відбудували
швидко. Уже в жовтні 1944 запрацював цукрозавод, відновленою колією пішли
пасажирські і вантажні потяги, у 1948 році став до ладу новозбудований
спиртовий завод. У повоєнні і подальші роки у місті запрацювали завод сухого
молока, теплова електростанція, яка «живила» цукрозавод, комбікормовий завод,
станція техобслуговування автомобілів, залізничний вокзал, будинок культури,
шість шкіл і дитсадків, нова лікарня і поліклініка, аптека, станція переливання
крові. З 1986 року в Малій Висці відкрито профтехучилище для підготовки
спеціалістів робітничих професій. Завершено будівництво житлового мікрорайону
«Вись», який і нині приростає новими об’єктами інфраструктури що мають для
міста як практичне функціональне значення, так і сучасний естетичний вигляд.
Нині Мала Виска торує свій шлях до містечка з
європейськими цінностями, приростаючи новими сучасними виробничими,
культурними, духовними об’єктами. За відсутності великих промислових
підприємств дедалі більшого значення набуває розвиток малого і середнього
підприємництва, залучення бізнесових кіл до участі у розбудові інфраструктури
міста, яке є привабливим для потенційних інвесторів і як територія з високим
виробничим потенціалом, і як потужний осередок духовності і культури Надвисся.
Історію і минувшину рідного краю, починаючи з
часів сивої давнини і до нашого часу, досліджували наші знані і відомі
земляки-краєзнавці О.С.Ковтун і Г.М.Перебийніс, патріот і ентузіаст В.К.Топчій,
журналіст Г.О.Красний.
Наша земля народила і дала сили для розвитку і
росту багатьом відомим, знаним і авторитетним діячам у різних сферах
діяльності.
Нам, сучасникам, берегти, розвивати і примножувати
славну історію свого рідного міста, назва якому – Мала Виска.
Володимир Тільнов,
член Національної Спілки
журналістів,
редактор газети «Маловисківські
вісті»